Мовби та нечиста сила,
Геть сусідка одуріла,
Вискочила на поріг,
Та кричить курям на сміх.
Дуже кляті оті кури,
Геть дурної всі натури,
Здерли всього огорода,
Та, як ж тепер там шкода.
А вона усе кричить,
Не вгаває і на мить,
Тут господар вийшов з хати,
Став курей у двір скликати.
Аж шуліка тут летить,
Лиш одна майнула мить,
Схопив курку у сусідки,
Не далеко, біля хвіртки.
Перестала та кричати,
Давай курку доганяти,
Дуже вправний той шуліка,
Курка вгодована, велика.
Ох смачний буде обід,
Вмить пропав його і слід,
А сусідка не вгаває,
Все прокльони посилає.
Схаменись, каже сусід,
Що болить в тебе живіт,
Добре пильнуй своїх курей,
Не чіпляйся до людей.
Щоб зайве рот не розкривала,
Курка в лапи б не попала.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/400-susidka-odurila.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460092
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Антоніна Грицаюк