Я - суть убивця. Я - суть кат.
моя вже не тремтить рука,
я п'ю очима вир крові,
як п'єте часом вітровій,
десь у гущавині лісній.
я смертю поле засівав.
криваве жито брав у руки
і чув предсмертні зойки, звуки,
як наче весь народ волав.
але мені немає діла
кого батьки на смерть врядили,
чиї там очі голубіли
або душа чиясь боліла.
Я маю виконать наказ.
убити жертву,
тіло,
час,
і прямо в вічі зазирнути
кумі-смертусі.
Ось курок. Я звів його.
набій готовий.
до стін назад один ще крок
і - смерте, я твій блазень знову!
Я - суть убивця, я - суть кат.
І вже нема путі назад!
В гарячім горлі кров скипа,
а я слуга твого серпа,
твого ужинку, смерте сестро!
Я сам себе боюсь, маестро!
Та не дрижить у тих рука,
хто суть убивця,
хто суть кат!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460070
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.11.2013
автор: URANIA