Літають, як в думках мільйони слів,
Численні ребуси і запитання.
З яких таких далеких кораблів
Нам спогади передають вітання?
Чому завжди міняються сюжети,
Місця і навіть головні герої?
Хіба всі люди - просто трафарети
Без волі, думки власної, без зброї?
Чому найбільше ранять ті, хто близько?
Навіщо бити в спину й падати так низько?
Для цього непотрібно мати хисту.
Старі пісні вплітаються в сценарій,
Коли печаль, збираючи гербарій,
Пряде тихенько нитку золотисту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460065
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Люба Василик