[i]вичерпані руки
відкриті як перелом обійми[/i]
іноді я озираюся прямо їй в обличчя і кричу:
те що людина має право не товаришувати з головою
не значить що у них не має бути ділових стосунків
це не образа. це джерело для аналізу
[i]вичерпані руки
відкриті як перелом обійми[/i]
вона відповідає ніби продовжує говорити з навколишніми
деревами та будинками як з внутрішнім голосом:
ти скований своїми дурними аналізами як труп
миші в мишоловці. ти просто заздриш
це не заздрість. це відчуття коректності
[i]вичерпані руки
відкриті як перелом обійми[/i]
отак йшла вона зі своїм внутрішнім голосом містом
з перемінним успіхом – як верба у вітряну
а потім – у невітряну погоду:
то підбігала з відкритими як перелом обіймами до перехожих
то втомлено пленталася з повністю вичерпаними руками
[i]вичерпані руки
відкриті як перелом обійми
вичерпані руки
відкриті як перелом обійми[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460062
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Павло Коробчук