все, що ти маєш,
все, чим ти багатий,
все, що для тебе має значення -
твоя безкінечна віра у вічне.
твої одвічні переконання
про світобудову це те,
що світ стоїть на трьох слонах,
що світу є кінець
і світу є початок.
що в світі є непевна річ,
що називається життям.
ти ж віриш в кінець світу?
кінці світу відбуваються для того,
щоб ми гордилися - бо вкотре вижили.
колись про це складуть не одну пісню
і навіть напишуть книгу,
яка так і називатиметься -
"про тих, що вижили".
однак коли набридає
отак постійно виживати,
з'являється дещо незвичне бажання
просто жити.
жити, щоб не боротися,
жити, щоб не відчувати, як рветься
щось всередині від надмірної напруги.
щоб не чути, як беззвучно падають зорі,
вивергаються вулкани,
кружляють торнадо.
жити, не боючись прокинутися,
не боючись лягати спати.
бо завтра - воно вічне.
а вічність? вона неодмінно буде.
11.11.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459997
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Віктор Шупер