А небо плаче, в нім моя печаль,
Стікає солоно-гіркаво-слізно...
Я посмішку, як стомлену вуаль,
На тренування відпустила пізно.
Стікають сльози, скапують на дно
Минулого життя, шиплячи грізно,
І роз’їдають, як старе сукно,
Впускаючи печаль туди - наскрізно...
Я не пущу її сюди, в життя...
О, небо! Не дозволь! Прошу, нізащо!
Як плату забирай оте шмаття
Минулого! Майбутнє тобі нащо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459865
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2013
автор: Helen Birets