Накрила душу пустота,
Все стало паралельно,
Так сталось, вона не Та.
Та біль терплю пекельний.
Обман найбільше зло!
Помилок доля не прощає,
Усе що в мене сі було,
Як вода із рук тікає.
Важка є зараз голова,
Болить єство й волає,
Ніщо не важать її слова.
Жорстоко доля покарає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2013
автор: Dark Tranquillity