*****

І  знову  ранок  починається  з  чашки  гарячої  ,гіркої  кави.  Люблю  сьорбати  каву,  вдивляючись  у  вікно,  на  ранкову  метушню…нескінченні  шеренги  транспорту,  людей,котрі  поспішають  на  роботу…
Сьогодні  за  моїм  вікном  дощ.  Безжально  змиває  з  асфальтованих  тротуарів    дитячі  малюнки.  Так  хочеться  того  дощу  у  мою  душу…Щоб  змив  тебе.    Щоб  змив  наші  сповнені  пристрастю  ночі,  відверті  розмови  до  світанку,  невиконані  обіцянки.  Щоб  змив  солодкий  присмак  поцілунків  з  моїх  губ…  Аромат  твоїх  парфумів  з  мого  тіла.  Щоб  змив  той  набір  чисел  у  моїй  голові.  Десять  цифр  твого  номеру  телефону,  число  і  місяць  твого  народження,  кількість  проведених  разом,  щасливих  годин…Так,  я  їх  рахувала.
Знаєш,  а  я  ще  досі  надіюся.  Ще  досі  вірю,  що  ти  зателефонуєш,напишеш,  серед  ночі  зайдеш  у  мої  двері.  Вірю,  що  пройде  час  і  ти  зрозумієш  –  тобі  погано  без  мене.  Вірю,  що  твій  егоїзм,  твоя  байдужість  ,це  всього  лише  маски.  Що  справжній  ти,  той  яким  я  бачила  ТЕБЕ…Чи  хотіла  бачити…
Минуло  стільки  часу…З’явилось  стільки  нових  облич,  емоцій,  захоплень,  мрій…А  частина  мого  серця  й  досі  належить  тобі.  Так  хочу,щоб  ти  завітав,  навіть  просто,  аби  її  повернути.  
Я  часто  буваю  у  «наших»  місцях.  Вірю,  що  колись  ти  згадаєш,  і  якась  невидима  сила  приведе  тебе  до  мене…  Чекаю…
Кава  скінчилась…Піду…Заварю  ще…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459784
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2013
автор: Добра Фея