Я за сльозу, що крадькома скотилась,
За біль німий, що тиші, наче брат.
І альфа дня, розпеленавши крила,
Моїм думкам снаги віддасть стократ.
Я за весну жагучу, семиструнну,
Легкого вітру надвишневий блюз.
Хоча,повір, бува сказати трудно
Слова стовічні: «я тебе люблю!»
Я за життя полинно-веселкове,
Його стежками,ніби вперше йду.
Вдихаю стиглу осінь знову й знову,
Що пахне щастям в маминім саду.
Уже давно, чомусь, не вірю грозам,
Та мрії досі тягнуться у вись.
А я за сни, що дихають морозом,
Мов зграйка зим прожитих ще колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459735
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Леся Shmigelska