Зненацька…

Здавалось би, минуло все давно,
Та ні, емоції присутні й досі.
Не відпустив, тримаю міцно
Кохаю, хоч давно ми не одно…

Келих вина не в силі помогти,
Кальян також не в змозі заспокоїть.
А серце рветься, розривається, болить
І очі...перетворились на озерця.

Невже ніколи не мине ця біль?
Невже назавжди я закований в твої кайдани?
Прошу, благаю відпусти,
Бо жити смислу більш без тебе я не маю….