Я осінь за тугу прощу, -
Давно вона не в ідеалі:
Потомлені ноги дощу,
Уста вітровію охлялі.
Хай втіху забрало собі
Весни розмаїте минуле,
Ще очі небес - голубі,
І сміх не щезає із вулиць.
Осіння сяйна ліпота.
Постукує серце вільніше
Минає доба золота,
Срібляста - історію пише…
09.11.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459543
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: Рідний