[b]«Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки,
і з соромом своїм загинуть…»
(Пс.82:18)
[/b]
Осколок людського жала
Дістав до серця – і знову пропало
Людське тепло вечірніх драм,
Про які старезний Всесвіт знав.
Дивилась на світ мерклими очима,
А він непомітно згасав,
І знайшлась сотня і одна причина
Людського боягузтва і підступних справ.
Як Дамоклів меч над головами
Вони били безжальними словами,
І все людське з корінням виривали,
Та на диявола чекали, бо до нього все взивали.
25 листопада 2012 року
Близько 12.30
М. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459463
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: Ліза Луківська