Напишу тобі на згадку
Я великого листа,
Розповім все по порядку
Про минулії літа.
Як щодня про тебе мріяв,
Як зустрітися хотів,
Та шляхи будяк засіяв,
В самотині й постарів.
Як до мене в сни приходиш,
І красива й молода,
Дзвінко й радісно говориш
Про травневії свята.
Як зі мною зустрічалась
В ботанічному саду,
Як бузком ти уквітчалась
Й цілувалась на ходу.
Із тих пір уже багато
Протекло Дніпром води,
Та весняне наше свято
Пам’ятаю я завжди.
Не забуду розставання,
День заплаканий дощем,
Як страждав я до світання,
Пересилюючи щем.
Раптом ти ось відізвалась,
Телефон задзеленчав,
Як ти номер мій дізналась
Я, звичайно, не спитав.
Я зрадів, твій голос чую,
Про минуле не питав,
За тобою як сумую
Також я не розказав.
Нащо рану відкривати,
Травень той вже не вернуть,
Треба мужньо це признати,
Та неможна і забуть.
Як живеш тепер питаю,
Як пияка чоловік,
Знай тобі я співчуваю,
Що страждаєш цілий вік.
Можу тільки щось порадить,
Підказати що робить,
Думаю це не завадить
Пияка свого любить.
Я листа свого кінчаю,
Бережи себе й дзвони,
Всього кращого бажаю
І приходь до мене в сни.
10.03.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2013
автор: Георгій Федорович