Як солодко, як щемно, як незвично
Торкатися геть списаних листів…
На них моя каліграфічна вічність!
Вони мов ехо спалених мостів…
Торкаюся, і пам’ять повертає
Весну тендітну десь серед зими,
Троянду ніжну з пахощами раю -
Та потім знову : сніговій й шипи…
У вогнищі не гинуть ці кайдани –
Рукописи забутих вже легенд….
Вони терзають душу, мов тирани,
Вони нам присудили цей the end.
Так боляче-отруйно, ледь трагічно
Торкатися холодних вже листів…
На них застигла наша згасла вічність,
І образ твій весняний вже відцвів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459382
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Lady Christianna