Струни... Руни... Печерні думки...
Все забрав ти... уже не знайти...
Все відніс ти від мене у даль...
І не повернеш нічого, а жаль...
Карти... Кості... Все пада на стіл...
Пішли всі гості... Це ж ти так хотів...
Синім по білому ляжуть слова...
Важко кричать, що була не права...
Знаки... Звуки... Холод очей...
Все накрила байдужість ночей...
Під собою руйнуємо все...
Ти колись хоча б думав про це???
Янгол... Демон... Різниці не бачу...
Кожен з них, хоча й рідко, та плаче...
Небо сльози також проливає...
Та у мене цього не буває....
Попіл... Іскри... Вже згас наш вогонь...
Зникли руки, що брали в полон...
Всюди стерла тебе, та дарма...
В серці й досі покою нема....
Вечір... Свічка блищить на столі...
Де ти?... З ким ти?... Від мене вдалі...
Подих... Постріл... Удар прямо в ціль...
Я просто хотіла, щоб був тільки мій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459322
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Perfectly_Parallel