Скажи чому ти ще тримаєш, коли вже зникли всі надії.
Минув не день, не місяць, трохи більше року.
Але ще пролітаютьт марні мрії.
Про тебе, про щось більше, лиш про нас.
І кожен раз коли пригадую подіїї.
Все більш і більш дивуюся тобі.
Для тебе це були всього лиш звичні дії.
Буденність.
Так як і більшість - я повірила тобі.
В твою відвертість, у твою щирість.
Для тебе це сувора повсякденність.
Як добре, що крім тебе є ще інші люди.
Вони не стільки вже важливі.
Але вони ввесь час і всюди.
Я дякую за це вам, люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459306
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Іванка Костів