Переповім тобі мої страхи.
На межиріччі віри і очікувань,
маркуємо промінням ми дахи,
збираємо собі на втіху дань.
[i]Споконвічне:[/i]
Я йду додому
вузькою стежкою по росі,
промоклі джинси чіпляють полову.
Мрії здійсняться, але не всі.
[i]Поза часом[/i] -
справжні емоції.
В моїй шафі скелетів більше ніж суконь.
Дещо викривлені пропорції
тиснуть на плечі, ламають руки.
[i]Ефемерне -[/i]
надто мало певності,
в рівнянні забагато перемінних,
гіркий присмак даремності
при інших умовах рівних,
з’являється про між інше.
І ніби щось зовсім просте,
розумію, буде ще гірше,
а в тім,
Пусте
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459185
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: vbnm123