Т́уїться вечір махрово,
Блякнуть ряди хризантемні.
Неба полотна суворо
Віття дерев крають темні.
Низом потік завиває
Голосом мерзлим, захриплим.
Хмара над лісом лягає,
Срібло павучисте сипле.
Вечора друг - невидимка,
З вітром у парі літає,
У ліхтарях і будинках
Крильцями світло вмикає.
Туїться - від слова туя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)