Думками переоране,
Сльозами зрошене,
Вітрами людської байдужості
Спустошене
Поле мого життя...
Важкі слова-
мов коні копитами...
А з озерця душі тихе:
-- Витримай...
Очі в пошуках
Євшан-зілля...
І доріженька біжить:
--Міряй!
Не зрікайся ж бо
Вперед поступу:
Поле зміниться -
зроби послугу...
...Є вина моя -
щиро каюся...
Врожаїв поля я
Не зрікаюся...
Бо ж з ромашками
і з волошками...
жайвір піснею
заворожує...
Знов надії я
Буду сіяти -
день за днем своє
поле міряти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458980
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: zazemlena