Осінній сон у холоді застиг,
Дослухаючись у темінь глухоночі.
Обридлий дощ у мороці притих,
Десь там без сну блукають поторочі.
Ні імені у них, ані душі,
Закам’яніле серце не тривожить.
Невидимі над ними палаші,
Осіння ніч страждання множить.
Приречено страждати в ніч оцю.
Дано тривогам душу переймати;
В перестрахах мінитися лицю,
Кинувши себе за чорні ґрати.
Осінній сон почез у тьмі,
Прибитий в безневинності дощем.
Пірнув у ніч там десь за ворітьми,
Війнувши давніх спогадів плащем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458947
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Едельвейс137