Схаменулося бабине літо -
Повернулося знов. В листопад.
Землю радує сонячним світлом,
Посвітлішав засумлений сад.
Хризантеми уже й не чекали -
Нерозкриті заснули квітки.
Сонця промені їх цілували -
Заяскравіли знов пелюстки.
Затуманених ранків пейзажі
Так і просяться на полотно.
Листопадових клумб вернісажі
Огорнуло златаве тепло.
Небо синь розливає безмежну,
Молода зеленіє трава.
Літо бабине мрію бентежну
Почуттями в серцях вишива.
А кохання розправило крила -
Є ще сили злетіти у вись.
І здалося: весінній Ярило
Благодаттю своєю проливсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458851
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Радченко