Мовчання твоє,
Мов
Крижаний струмок,
Що катить з гори
На самотнюю квiтку, -
Раптово мене охолодить.
Ти бачив мене полонянкою.
Так. У полонi кохання
I думки немає про волю.
Але ж у полонi кохання...
А ти – господар лише втiхи.
Мовчання твоє все вiдкрило.
Не спогадом i не словом –
Мовчанням вбивав ти
Жiночi серця.
Вже їх – кладовище...
I я – не остання.
Куликова Людмила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45881
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2007
автор: liudmila19601