Я щось згубила, те, чому була так рада.
Хотіла більшого, було ж і так немало.
Тепер лишилася непевна, безпорадна.
Чогось, незламная, чекала й не дістала.
- А що тепер? – сказала тихо
На вушко рідна вже, як сестронька, печаль, -
Згубила щирість, радість сміху,
Як ніч накинула на лик Землі вуаль?
Якась дорога вся задощена, непевна.
Думки ліниві (сплю, чи що?), сирі, неквапні.
Та ще…
Стріпнулась.
Лине музика Шопена.
І враз вони шикуються в фігури Хладні*.
Де простір?
Час?
Космічні звуки
Чарівно пронизали вранішню імлу
Й мої думки.
І ніжні руки
Мене обнімуть. Їх довірюся теплу.
*Фігури Хладні – від звукових вібрацій частинки сухої речовини на пластинці збираються в чіткі геометричні фігури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458775
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Ліоліна