Насправді ти не мій останній ідол
Ти змішуєш свою кров і алкоголь
У передчутті нестерпної правди
Ти маєш що сказати, але дозволь
Мені поставити крапку на півслові
У нашій останній розмові
Твоя тінь прикидається душею
І навіть кольором схожа на неї
На тлі сірих стін і вибитих дір
Твої цінності це рожевий пластик
Твої аргументи - розмінний папір
Це сьогодні незамінний набір
Але твої ілюзії не варті нічого
І я не почув від тебе новго
Ти в соте за день згадала бога
А ти подивись тверезими очима
І не побачиш на небі нікого
Хто би прийшов тобі на допомогу
Ти думаєш глянцевими сторінками
Купонами на знижки і рядками
Пафосних і безіменних комозицій
Варті твоєї уваги лише дрібниці
Показані зовсім не випадково
І десять разів повторені знову
Насправді ти не витончена муза
І я випадково дав тобі корону
І звісно ж усі твої друзі
Осторонь, не бачать ту білу ворону
І того хто вимушений закрити очі
На твою логіку і зухвалі злочини
Твої злочини проти моїх ідей
Як жаль що ти завжди маєш привілей
Затуманюючи розум своєю красою
Ти думаєш, що завжди будеш молодою
І будеш вказувати дорогу сліпим
Поки обличча зрячих застилає дим
І твоя перевага ховається наостанок
Патетичний гіпноз півкола циганок
Можливість диктувати власну волю
Крізь сльози або імітацію болю
Змішуючи бити коліна об асфальт
А після, вважати, що це лише жарт
Ти зламала у мені хлопця навіки
Але ти не зламаєш мене як чоловіка
Не змішавши мою кров із алкоголем
Залишиш для мене контрастрні ролі
Яких я скоріше за все не залишу тобі
Бо твої уявні пристрасті слабкі
А може ти всього лише моя уява
Наш монолог випадкова гра слів
Автобусні зупинки то самотні лави
Я не можу їх покинути, але хотів
Хай би навіть ти лізла в мої справи
Ховаючи від вітру вогник почуттів
І як би прохожі тебе не назвали
Я бачу твоє обличчя впритул
Я не ділю прожите на було і стало
Ранковий туман і брудний Інгул
Що розділяє напів сонні квартали
Вперше ковтає автомобільний гул
Нехай ти зникла в осінньому світанку
Я знаю, що це не твоя забаганка
Але я знаю, що твоя забаганка
Тинятися з ночі до ранку по клубах
І у твоїх прикрасах не твоя заслуга
І щасливіша за тебе - чергова подруга
А ти не подумавши гасиш той вогонь
Втомившись від постійних безсонь
Ти підеш туди де неонові реклами
Відкриєш в’язницю власними руками
Ставши над розбитим циферблатом
Побачиш ким тобі довелося стати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458714
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.11.2013
автор: ura0701