Морозе́ць щипав за щічку
Зелененьку ще травичку.
Ув орнаменті — водичка,
Зацукровувалась мжичка
На припудрених долинах,
Де земля в сухих стеблинах,
У колючому безсонні,
Вмить заснула на кордоні
За листопадом, у грудні,
І ховався пополудні,
Коли сонце вигравало,
Морозе́ць геть проганяло.
Працював всю ніч завзято,
Бо настало його свято.
У зими узяв уроки,
Щоб здійснити перші кроки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458688
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Lana P.