Посадили до в’язниці
Хлопця молодого,
Бо ходив до молодиці
Багача старого.
Присудили десять років
Строгого режиму,
Наче він на дачі Смоків
Вбив його дружину.
Та ж померла від побоїв
Бандюка старого,
Свідчив він, то хлопець скоїв,
Ласий до чужого.
Хлопцю ще й биту підкинув
Й жінчину мобілку,
Щоби той на віки згинув,
За свою мстив жінку.
Можна жити й у в’язниці,
Та, на жаль, не в нашій,
В ній скрізь воші та блошиці,
Баланда до каші.
Там хворіють на сухоти,
В’язнів не лікують,
Залишають без турботи
Та іще й мордують.
Та старий багач загинув
В автокатастрофі
І, що мав, усе покинув
Цей убивця профі.
А дружків арештували
За розбій – грабунок,
Ті про вбивство розказали,
Хлопцю порятунок.
Повернувся він додому
Хворим на сухоти
І не радить вже нікому
До жінок підходить.
Особливо до заміжніх
За старим бандитом,
За привабливих і ніжних
В’язнем станеш битим.
Перелюбство вже дістало
Хлопця аж по вуха,
Щоби серце не заграло
Молодиць не слуха.
За прожите сплатить кожен,
Що натури злої,
І як виправить не зможе
Те, що він накоїв.
21.01.08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458593
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Георгій Грищенко