Життя іде, а ми стоїм на місті.
Час, наче камені нас сточує щодня -
для відпочинку не дає тобі і дня,
а ти щось кажеш про втому, осінь, листя...
Не треба. Не жалій себе, не можна -
так ти лише звернеш у інший бік
й блукатимеш, як і блукав торік.
Зараз не час: важлива є мить кожна.
Ми за життя розплачуємось смертю -
це чесно, ця угода дає шанс,
але чомусь, життя як декаданс
для багатьох сьогодні біллю стерте.
Ми втратили себе, забули справжніх.
В мінливих мріях, ілюзіях пустих
немає місця для істинних й живих…
візьми свої думки усі і зваж їх? -
Оцінку дай тому за що живеш.
Й не бійся сам себе розчарувати,
можливо так зумієш не програти
і зрозуміти за чим насправді йдеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: М. Вольная