Вікно відкрите; ніч смолою
На підвіконня потекла,
Густою, чорною марою
Мені очниці налила.
Повільно плине темним ліжком,
Готує млосну і липку,
Напівзакриту тишком-нишком
Труну холодну і гидку.
Здригаюсь, тіпаюсь, хапаю
Повітря ротом рятівне.
Судомно двері відчиняю
І вибігаю на глевке
Опіслядощове подвір'я,
Вмиваюсь вітром і дивлюсь
На передросяні нагір'я,
На все, чого вже не боюсь.
Пітьма тут легка і прозора,
Мовчазно мріє навкруги,
У кипарисів віття море
Вливає соки і сніги.
Кулястих зір тремтливе світло
Закручує в сяйні витки;
Жовтаве міниться блакитно,
Пуска вогнисті пелюстки.
Тумани мляво розплелися
І стеляться в яри спочить;
Шепоче колискову місяць,
На нитках світляних бринить.
Усе живе, вбирає очі,
На кришталеві розлилось.
Мабуть, такої саме ночі
Вінсентові теж не спалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458584
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Сонячна риба