Відбула сніги ти і міцні морози,
І січневу хугу, люту заметіль.
А весна вернулась - покотились сльози
На купоннолисту трав'яну постіль...
Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька,
Ждати вже недовго - згинуть холоди.
Подарує серги квітень-місяченько
І покриє листям - це надасть снаги.
Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли,
І запахне медом сад, ліси й луги.
Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?
Витри свої очі - гарно ж навкруги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458581
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Лариса Журенкова