ти була примарою моєю
ти була моїм натхненням
скільки ж часу я чекав тебе
скільки ж було днів полону
я марив уві сні тобою
я тебе кохав весь день
в мої ти мрії вкарбувалась
в моє навіки серце увійшла
тримав я з ласкою тебе
плекав я з ніжністю твій погляд
ми сіли грілися
вдивлялися у даль
ми бавилися гралися
вклонялися чуттям
здавалося такими більш не будем
являлася обом нам спільна далечінь
тоді й повірив в надприроднє
тоді й я розчинився у тобі
спокійна жінка драматично спокушає
жіночна дівчина зловила серце дивака
увечері коли ще не стемніло
стоїш ти в профіль
і мовчиш безлико так до мене
твій стан й блакитні очі
не створили для таких
а я зїдаю поглядом
усю тебе додолу
і я є вічно милий хлопець
без мрій твоїх, малятка,
і без долонь твоїх тендітних рук
без світлої красуні що у тóбі
блаженства мить закінчилась
я знову втратив своє щастя
пора би постаріти
лиш для тебе
і час зірвати оплески байдужих
моя прийшла година
лиш… лише для тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458498
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Дмитро Макогін