І СУМ…
І не вірно поглянувши вверх
Я замічу небажану підлість…
І БІЛЬ…
Біль у тому, що душу так рве…
Що незмінно бурмоче огиду.
ЗАБУДУ…
Навіки прощу, й відпущу…
Хай Бог справедливо осудить.
НАВІКИ…
Залишились в серці сумні…
Нещасні скалічені люде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458399
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Масявка_Я