Хмарина

Прокинутись  рано.  В  сьогодні.  В  життя.  -  І  страшно.
По  сонному  тілу  прудкі  пробіжать  мурашки.
Зашторені  вікна.  Дивитися  крізь  шпарину.
В  дитинство  дивитись.  Назустріч  –  янгол-хмарина.
У  нього  подерта  сорочка,  жовте  обличчя.
-  Дай,  мамо,  води,  я  йому  принесу  водички.
У  нього  червона  кров  на  збитих  колінах.
-  Я,  мамо,  піду,  на  трошечки,  на  хвилину.
Бо  в  нього  страшні  синці,  пурпурові  тіні,
Не  плач,  хлопчаки  не  плачуть  і  ти,  хлопчино,
Не  плач,  хоч  горять  довгкруг  небеса  багряні.  –
Мій  пес  рудолобий  залиже  кривавий  ранок.
Мій  кіт  сивовусий  клубочок  болю  закотить
Далеко-далеко…  І  день  проросте  спекотний.
Крізь  нас  проросте.  Розчиняється  янгол-хмарина
В  густих  небесах.  Пружний  день  і  прудке  проміння.

Маленька  хмарино,
Побудь  у  мені  нерозчинною.
Великими  в  мене  дивися  очима,
Дитино.
Великими  і  страшними
Дивися  очима.
Ніколи  не  плач.
І  радісно  сонце  стрічай.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458343
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Yelyzavetka