Я збирала мигдаль у сорочку
Серед пишного цвіту черешень.
У таємному тихім куточку
Засвітились зірки-пожежі.
А мигдаль в гіркоті цілування
Запікався на спраглих вустах.
І зміняв золоте здивування
Посивілий гранітовий страх.
Лише ти пестив перлі волосся,
Наче промінь весни осяйний.
Чи то, може, мені так здалося,
Чи привиділось в полисках мрій?
Я згадала мигдаль теплотілий,
Ти мені дарував позавчора,
Чи то може лишень залетіло
У вікно моє сонячне море?
Відчуваю і досі той присмак,
Ледь помітну гіркоту тепла.
Ледь помітна солодкість повисла
І у небі згоріла до тла.
Я піду у той сад, де черешні
Огорнули шляхетний мигдаль.
Може шепіт легкий і прийдешній
Розвінчає тугу і печаль...
Як розкине крило своє нічка,
Я подамся до того садочку,
Де черешні сполохана свічка
Накида мигдалю у сорочку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458242
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: URANIA