Обожнюю я тихий час нічний,
Коли душі не йметься і не спиться…
Коли із неба місяць молодий
Очима-зорями вдивляється в криницю.
Коли думки, мов зливи, у цей час
Полощать струни серця безупинно,
Коли фантазія малює повсякчас
Ескізи до майбутньої картини.
Цей стан душі оспівано давно
В світлинах-віршах багатьох поетів.
Та все ж , не багатьом, мабуть, дано
Відчути сурм захоплюючі злети.
Шедеври дня, полотна снів нічних,
Як передать звичайними словами?..
Це янголи на крилах золотих
Нас осипають вічними дарами.
Вогонь небес давно б уже погас,
І папороть в душі так й не розквітла б,
Якби Господь не посилав для нас
Невидимих лампад магічне світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458227
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Ірина Хміль