Я не сприймаю вас , як українців.
Не дозволяє гідність мені й гнів.
Підстилка ви нещасні у чужинців.
Не розбудити вас від холуїв?
Із потойбіччя плаче стара мати.
Застигли клени, липи в молитвах.
З поклону просять рідні ваші встати
щоб нести славу предків по світах.
Адже усі ми скупані в Сов-зіллі.
Усім зсотала мізки "омела".
Лиш душі ваші зрощені в бациллі
в безвольних діях мислі і тіла.
Зіграй на струнах отче бандуристе.
Позбав їх в думах навиків чужих.
Нехай розчулить музика їх грішних
щоб навернути наймитів дурних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458172
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 02.11.2013
автор: Дід Миколай