Хто я? Чи птах у далині,
Чи дощ без краю, наче горе?
Це невідомо ще мені...
Любов моя в чарівнім колі
Блукає, наче сирота,
Відчуджена та знавесніла,
Вона дороги не пита,
Не розправляє мокрі крила,
Вона у обриси облич
Тужливо дивиться, марніє...
Її, жаліючи, поклич,
То не обізветься.
Коли я
У синім вітрі забуття
Розради марної шукала,
У квіти хмар без вороття
Вона пішла, її не стало...
”Колись повернеться, чекай” –
шепочуть мерехтливі зорі:
“Колись зупинить водограй,
підійде стежкою поволі”
І я прокинусь. І знайду
Коштовну істини зернину,
І вже тоді
не відійду.
І вже ніколи не покину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45815
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2007
автор: Lilit