Пройшло багато часу вже від тоді,
Як ти сказала, що моя любов уже не в моді,
Як ти mаленьким натяком мене зробила
Маленькою дитиною, що страшно полюбила.
Час світлом пролетів, а сльози замерзають,
Бо зима на носі, а вони ще не зникають,
Вони течуть, а щоб згадати все -
То зупиняються, то все лице бліде.
Ти знаєш, інколи лінуюсь я згадати,
Аби хоч слово міг комусь сказати.
Адже ти не одна, ти не єдина,
Хто у моїх думках, ти не одна людина.
Чесно? Іди собі сама, мені начхати
І всеодно мені, кого буду кохати.
А ти іди, бери його за руку
І я когось візьму, я вже прожив цю муку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458097
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Коля Олексієнко