Придумав злий вовчисько
Козлів як обдурити,
Щоб м’ясо було близько
Й не бігати ловити.
Його голодну зграю
Не довелось вмовляти,
Мить й бігла до сараю
Козлів агітувати.
Козлам пообіцяли
Пристойно годувати,
Вовчиська щоб обрали
Козлами керувати.
Козли білобороді
Послухали й зраділи,
Як кажуть у народі,
В чужії сани сіли.
Та їхали не довго,
Їх з’їла вовча зграя,
Та так тихенько й ловко,
Що й кісточок немає.
Вовки і досі правлять
Вже більшими козлами,
Тихенько, нишком давлять
І жруть в обід з кістками.
А в церкві Бога просять
Простить гріхи невільні,
Пожертви аж приносять,
Вдають, що Богомільні.
17.04.10/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458054
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Георгій Федорович