Чомусь в осінні сірі дні
Так сумно й боляче мені,
Що ледь не плакати я мушу,
Гріхи минулі труять душу.
Та скоєне колись дурне
Не покидає щось мене,
На пам’яті воно і досі,
А особливо в сіру осінь.
Молився, прощення просив,
Й почув – гріхи я відпустив,
Та більше не гріши ніколи
І всім прощай, щоб не впороли.
І враз полегшало мені
І веселіші стали дні,
І осінь раптом посвітліла
Й душа моя вже не боліла.
28.11.0
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458047
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Георгій Грищенко