Так тихо цокає старий годинник на стіні,
Відлічуючи вже прожиті хвилини,
Коли б вони були на марно ще не згаєні,
А то інколи безглуздо тратимо цілі години.
Що вже не встиг тоді,
То тепер не наздоженеш,
І ролі у нас зараз вже не ті,
Й минулого назад вже не вернеш.
Тоді не вибачив ти ворогу заклятому,
Який вимолював прощення на колінах,
Сьогодні може вже не стати йо́го,
А ти поводився немов ображена дитина.
А час мина – так швидко і безжально,
А ми все не насмілимось зробити перший крок,
І може все закінчитись брутально,
Тоді жорстоким для нас буде цей урок.
21 грудня 2011 року
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457968
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Ліза Луківська