Пронизливе небо глибоке,
Опалене листя червоне,
Як олово води затоки –
Чекають осінніх законів.
Будинків смарагдові вежі
На тлі бурих хмар і простору
За небом захмареним стежать,
Як осінь здіймається вгору,
Надворі стає холодніше,
Вже лід на калюжах не тане.
І треба вдягатись тепліше,
Чекає дорога незнана.
Я знов по дорозі мандрую,
Де ліс вже туманами плаче,
А що там побачу й почую,
То знає лиш доля терпляча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457953
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Мірошник Володимир