(До дня звільнення Києва)
Якось тестю моєму сказали:
Вам медалі даремно дали –
Ви б війну ту взяли і програли,
Ми б заможніше зараз жили!
Я б знайшов, що б на те відказати,
Ну а тесть мій аж заціпенів –
В рабстві тяжко і батько, і мати
Працювали на вражих панів.
Німці б жменю народу лишили,
Коли б кинули ми воювать.
Нас будо б з півмільйона, від сили,
Що б було тут кого поганять.
А іще я згадав табір смерті,
Де мій дядько за спротив сидів.
Скільки люду там просто померли,
Але він таки вижить зумів.
А таємні оті циркуляри,
Що писали фашисти тоді:
І травили народ і стріляли.
Виживали, але в боротьбі.
І тому захотілось: Спасибі!
Ветеранам іще раз сказать.
Тільки де ті з медалями, сиві? –
Вже на цвинтарях довго лежать.
Завдяки їхній праці і крові
Маєм свій нагодований край.
Не жалій їм краплину любові,
Від душі її зранку віддай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457951
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.11.2013
автор: Мірошник Володимир