Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я в’яжу їм справи ликом,
Не я веду їх у гної.
Я лиш питаю, те що бачу,
Що серцем зовсім не прийму,
І маю мов горох удачу,
Об стінку битися німу.
Комусь я може тільки крапля,
І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
Яка зрубає пустоцвіт.
Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
Це їхні вчинки, не мої.
перший варіант
Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я їм справи в’яжу ликом,
Не я веду їх у гної.
Я лиш питаю, те що бачу,
Що своїм серцем не прийму,
І мов горох, маю удачу,
Об стінку битися німу.
Комусь здається що я капля,
І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
Яка зрубає пустоцвіт.
Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
Це їхні вчинки, не мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457933
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Федик Юрій Михайлович