Не рань мою душу,
Бо вона і так покалічена наскрі́зь –
Але терпіти все-таки я мушу,
Бо кожен день - новий сюрприз.
А все ж було просто чудово –
Не хотілося ні плакати, ні сумувати
Та тебе мов закували в злі окови,
І вже мені не сила більш чекати.
А я так вірила, надіялася, просто тим жила,
А тут як в спину ніж – так боляче і гірко,
Для чого тоді доля нас звела?
І знову ця зима так несподівано прийшла.
Та я все переживу – мені ж не вперше,
Ніби вже до цього всього звикла я –
Можливо десь довіра продаватиметься дешевше –
Щоб ціною сліз купити я її змогла.
20 грудня 2011 року
Близько 21 години
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457914
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Ліза Луківська