Темно було у бабиній хатині, тепло, затишно, трохи лоскотало у носі від незвичних п’янких пахощів чи то трави, чи то сіна, та підморгував рідкими сполохами крізь нещільно причинені дверцята груби темно-червоний жар. Баба топила піч вугіллям, і Антон пригадав, як колись біля саме такої пічі роздивлявся блискучі чорні грудочки із застиглими на їх поверхні маленькими райдугами і все не міг второпати, як каміння може горіти.
Дивовижна річ! Він був певен, що давно вже мав прийти ранок, але час линув, а ніч була нескінченною. Він говорив, не маючи змоги зупинитися, баба Леся уважно слухала, час від часу підливаючи гаряченького трав’яного напою до величезного кухля, до якого він із вдячністю припадав, хитала головою, і поверталося тепло до серця, гарячі хвилі надії підступали все ближче, і вже ніч здавалася не пасткою, а затишною схованкою, в якій можна пересидіти, перечекати своє нещастя.
Коли підвівся, тільки ступив углиб, ближче до пічі, звідкись взялося зручне ліжко, вже застелене, готове прийняти його без каяття, без відрази, у свої хрусткі крохмалені обійми. Здалося, що роки швиденько обертаються у зворотному напрямку, що це – бабусина хата, а сам він – маленький, безвинний хлопчик, який із полегкістю скоряється необхідності спати. Він похапцем роздягається у темряві, пірнає під ковдру, і твердо знає, що тієї миті, коли заплющуються оченята, світ довкола перестає існувати аж до самого ранку.
Ш- ш-ша! Ш- ш-ша!
Спить і киця, і лоша
Спить листячко у гаю,
Сплять янголи у раю,
А тебе, маленьке,
Колихає ненька,
Колихає, та зітхає:
Спи, моє рідненьке
Плач, сонечко, плач уві сні, виплакуй гостряки незбагненного дорослого світу, перетворюйся знову на маминого янгола, на квіточку, на зорю миготливу. Спи. Спи, моє рідненьке. Забувай аж до світання, що ти не вічний, що ти не всевладний, не безсмертний. Уві сні співає до тебе твоя берегиня – твоя Душа, твоя спрага вічного, незбагненного світу, і ти щасливий, тому вже не плачеш, а посміхаєшся уві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45790
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2007
автор: Lilit