Журиться стара свекруха
Не встає з постелі,
Бо нема чим побілити
У кімнаті стелю.
А невістка, усміхнулась,
Й зразу як з кілочка:
Щітки нема? – зараз буде,
Чи й не заморочка!
Підхопилася хутенько,
Ножиці вхопила:
Без бороди свого свекра
Умить полишила.
І вже з свекрового клоччя
Щітку змайструвала
І завзято кругом стелю
В хаті збілувала.
- Чого ж знову ви не в дусі
В свекрухи питає.
- Не фарбовані в нас вікна,
Пензлика немає!
- Буде пензлик, сама його
Зробити беруся!
І у свекра вже чикрижить
Будьонівські вуса!
Так минуло трохи часу,
Чи якась година,
На обід синок приїхав
Й бачить: деревину,
Що її аж на вершечку
Батько обіймає.
Цікавиться син у нього:
Що це означає?
- Дві дурепи надумали
Смажить в клярі зайця
А я бідний і не знаю
Чи є у них яйця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457836
Рубрика: Гумореска
дата надходження 01.11.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)