Я в день осінній, темний від дощу
Спечу смачний пиріг собі до кави.
Думками стомлена, я посмішку ліплю,
Чужими забаганками я спрагла.
Своїми почуттями не жени,
Мене ти не жени з своєї хати!
Нікому я не вискажу думки,
Приречені вони в душі кружляти.
Я вікна настіж вранці відчиню,
Зловлю найперше сонячне вітання,
Я крихітний той віблисток жалю
Віддам на хвилях серця,як востаннє.
Тобі я шлю віршований одвіт,
Тобі я шлю вишневе привітання.
Куди ідеш,ти так душею зблід!
Чи може дав собі обіт мовчання?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457766
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Зорегляда