Як добре,що ти вибрала не мене,
Бо я космічний пил-не більше...
Каміння громіздке,земне,
І серце моє, жаль,не віще!
Я вітер на давніх горищах,
Душа моя-гола і боса...
палає вогнем закличним,
Блищить на світанку в росах!
Душа моя гола,правдива-
Лукавства у ній немає,
Я вперто чекаю дива,
Хоч знаю:чудес не буває!
Десь там біля брами Раю,
Загублені наші крила..
Десь там я тебе чекаю,
Десь там
чи ти чуєш,мила?
На небі,де жили колись ми,
Задовго до вселенської пітьми...
Накрий мене-зігрій крильми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками