Сліпа черниця мовчки йде у сніг,
Навздогін їй летять слова кусучі.
Їй навздогін луна гріховний сміх,
Зірвавшись з вуст, немов каміння з кручі.
Він – не сміявсь. Ніколи і ніде.
Він усміхавсь, спокійно і привітно.
Вона мене до Нього приведе.
Любов горить в сліпих очах блакитних.
Гріхи мої додолу гнуть мене.
Мій хрест важкий, та я терпіти мушу.
Якщо мене ця чаша не мине,
Я лиш Йому відкрити зможу душу.
Про все сказать; очистити думки.
Нести свій хрест із легкістю у серці.
Знайти слова, загублені рядки.
Здолати долю у важкому герці.
І йти вперед. І, правду несучи,
Зважать на те, що є серця, мов криця. –
Іди ж вперед. І до глухих кричи.
До Нього йди, немов сліпа черниця.
20/11/2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2013
автор: Анно Доміні