Дерева голі –
І так сумно на душі,
Мороз пощипує й рум’янить щічки,
І вже я не надіюсь дочекатися весни.
Лиш небо те блакитне,
Яке нагадує мені про літо,
Коли так добре все було,
А тепер все стало непривітне.
І снігу того довгожданого нема,
І дощова минула ніби вже пора,
І сонце якось не по-літньому ласкає
Хто ж цю зиму врешті розгадає?
Напевне хтось, але не я,
Буде радий цій царівні,
Бо є надія, що все-таки прийде,
І всім на диво подарує квіти.
19 грудня 2011 року
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457655
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Ліза Луківська